November 16, 2011
имеем ли мы право ли наказывать близких, предположительно им во благо? возможно ли такое?

я не знаю, о чем ты спрашиваешь, но чем ближе человек, тем больнее мы к нему относимся. как-то так.
для остальных, чужих, мы строим какой-то образ — каким бы он ни был, сохраняется вполне определенная дистанция, предположим — между личным и интимным. когда эта дистанция стирается, человеку, в силу близости, человек из сложной фируры превращается в её развертку (может быть) — и кроме всего хорошего, что привлекает, открывается (в отсутствие перспективы) все темное, ужасное, всё, от чего мы тщательно охраняем ненужных нам людей.

если же речь идет о наказании как о приёме, то очень скоро (оптимистично — до шести лет) этот приём перестаёт быть результативным, иначе говоря, приобретает отрицательный педагогический эффект. если речь не идет о рефлексе (бьют — беги; или дай сдачи), смысла в наказании нет.
гораздо более практичным мне кажется принцип «толкни падающего» (ты уж прости, но плохая философия часто оказывается действенной методикой) — человек уже сам разберется, падать ему, или сражаться.
я падал, сражался. падаю, сражаюсь.
и хоть прямой ответ на твой вопрос — «да, возможно», лучше все же любить их, ибо время ограничено.

відповідаю на запитання

12:11am  |   URL: http://tmblr.co/ZnATbyBz-BOQ
Filed under: formspring.me 
June 20, 2011
улюблена музика - що ви під неї робите? все? нічого? кохаєтесь? ваш варіант? і яка вона - “ваша музика”? прохання не обмежуватись виконавцями.

напевно, все-таки, не «під», а, скажімо, з. я з нею живу. хоч іноді виникають враження на зразок «а під цю музику можна замутити класну вечірку» — класні вечірки лишились в минулій декаді, а час, який я проводжу в навушниках, певно, можна порівнювати хіба з часом, проведеним в обіймах Морфея.
музика — сильний огранізуюючий фактор, не тільки поширена нині ритмічна, а й уся можлива інша. найбільш «абстрактна» з мистецтв, вона своєю природою перетворює хаос на космос, не важливо, йдеться про багаття на узбережжі і зоряне небо над головою (от вона і дарує той закон, що всередині нас, скажімо, метричний), чи про подорож у міському транспорті — хоча варто зазначити, що в другому випадку їй доводиться формувати також приватну територію, відмежовувати слухача від щільного шуму, що оточує.
в дитинстві, пригадую, я читав замітку в газеті, де розповідалось, що-де американці страшенно багато часу проводять в навушниках, стаючи чи не шумозалежними. у нас тоді музика лунала по радіо. ритуал запуску аудіоплеєра порівняно з ритуалом постановки платівки на програвач — те саме, що твіт порівняно з новелою.
інколи стає шкода, що я так і не навчився (а може, розучився, не знаю) тільки слухати музику — не займаючись паралельно прибиранням в хаті, готуванням страв, писанням, роботою. це, сподіваюсь, компенсується багатошаровим прослуховуванням, коли якісь нові інтонації відкриваються після місяців (років) життя поруч із композицією.
навіть якщо уявити собі, що ці всі історії насправді мої (і про мене) — чудово, що існує така штука, яка їх актуалізує й уможливлює.
я слухаю досить різноманітну музику, часто шукаю щось нове, часто повертаюсь до старого улюбленого, і протягом останнього року намагався якось розпізнати домінанту, яка могла би об’єднати це все, певний базовий принцип, присутній так чи інакше в усіх мелодіях, які залишаються в моїй чуттєвій пам’яті. і хоч мені здається, вдалося щось намацати, доки я не певен остаточно — не час говорити про це.
тобто, на даний момент сказати яка вона, моя музика, найточніше можна переліком виконавців. але це буде дуже довгий перелік :)

відповідаю на запитання

11:49am  |   URL: http://tmblr.co/ZnATby6GRcSy
Filed under: formspring.me 
May 28, 2011
Вчорашній день навіяв… А чи хотілось би повернутися тобі назад, у школу? Чому? #radionet #poll

не хотілося б. я ж був там.
тим більше, все залежить від школи. в одну з шкіл, де я навчався, не хотів би повертатися ніколи в житті. в іншій — було весело, але прикол життя — в його минущості, хіба ні?

питай про що завгодно, в мєру своєї распущєності

3:24pm  |   URL: http://tmblr.co/ZnATby5XKEXV
Filed under: formspring.me 
March 31, 2011
щастя з жінкою і бідність - речі сумісні?

щастя і бідність — речі взаємонезалежні, а жінка — так і взагалі не річ ))
щастя, з жінкою чи без, грошей не просить. це ж почуття!
статистика підкаже відсоток людей за межею бідності в нашій країні… якось не віриться, що серед них щасливих людей нема.
знав я одного чувака. він був джазмен, любив бахнуть і жінок. красень, при чому, мужчина. атлетична статура, голос, манери… так от. він казав: «якщо дівчина призначає перше побачення в кафе, я одразу розвертаюсь і йду собі».
йому, напевно, вибірка дозволяла такі висновки робити. або фантазія :)
а я — не експерт.
нічо в жінках не розумію.
щастя прогнозувати не вмію.
гроші не головне.
на них, звісно, можна купити пару годин щастя з жінкою, але треба ще запитати, чи жінка буде щаслива з цього, хе-хе )

крім того, я «небідність» розумію тоді, коли йдеться про кілька бізнесів, автопарк, в якому половина авто — для самопрезентації. коли в людини є порт. аеропорт. нафтова скважина.
решта — обичні люди. я, мої сусіди — це такий middle-середній клас (нашої країни), власник квартири — upper. на мінутку порівняти з нафтовою скважиною — відмінності стираються. а смерть, прямо як Кольт, робить людей рівними.

атчіво люді нє лєтают?

9:33pm  |   URL: http://tmblr.co/ZnATby3yMno7
Filed under: formspring.me 
March 31, 2011
назви 3 найбільших твої досягнення і 3 найбільші фейли в твоєму житті

все хороше, що трапилось у моєму житті, включно з народженням — справа фатуму. а все погане — наслідки мого характеру.
крім того, я ще не помер, і відкритий до нових пригод!

тому перше, що приходить в голову, це:
1. я живу так, як хочу. бідно, але гордо. я факін художник, митець, поет ))) і з прибором кладу на псевдо-соціальні цінності та пропоновані рекламою досягнення :)
2. я вокаліст найкрутішої групи ever. зі мною — найкрутіший гітарист на цій планеті ever. no jokes here you mister!
3. щоранку я знаходжу сили сказати «ні!» власній деградації. крім вихідних.

а про фейли… картати себе можна безкінечно. совість у мене чорна, як вуглинка в задниці старої чорної жінки глупої ночі, в чорному-чорному домі, в чорному-чорному місті…
а шкодую — глобально — я тільки через один, про який не скажу.
все одно життя вже давно лишило позаду можливість щось змінити. так і житиму з цим, докі мертві не встануть з могил.

такі діла :)

ващє, досягнення — це для слабаків. головне — процесс!

атчіво люді нє лєтают?

7:25pm  |   URL: http://tmblr.co/ZnATby3yGwqR
Filed under: formspring.me 
February 15, 2011
каким ты видел мир в детстве? в каких декорациях?

В увлекательных :) у меня же папа играл в театре, так что это были всамделишные декорации — какой-то святой из папье-маше «в натуральный рост», стена в гротескных масках с глазами из шариков для пинг-понга, огромная вывеска «Духанъ Зипо», котелки и еще миллион разных вещей из прошедших спектаклей. Причем описанные я и не видел, зато точно знаю, что пиджак, в котором я ходил «на Фонарь» в последний школьный год и еще годом позже — это пиджак Папы Карло из «Золотого Ключика», который папа когда-то поставил специально для нас… а мы так мало помним, конечно, урывками. Но зато я точно знаю, что там были условные конструкции на роликах и зал был на втором этаже, а еще помню, как тенью метнулся к углу Дима Бурлака в роли пуделя.
Вообще, мне кажется, детям свойственно видеть мир интригующим, загадочным, сказочным и добрым. И быть счастливыми. Еще вокруг было много книг, которые меня манили… и в конце концов сманили окончательно :)
Но ощущение сказки, добра и счасться, — это из детства.

Ответил? ;)

кто здєсь?

9:42am  |   URL: http://tmblr.co/ZnATby354-ku
Filed under: formspring.me 
Liked posts on Tumblr: More liked posts »